Organic and Conventional. Вибирай свідомо

USDA Organic SignЇжа в Каліфорнії буває смачна і несмачна, здорова і нездорова, свіжа і несвіжа, жирна і нежирна, ...а ще, на відміну від України, органічна і неорганічна (традиційна). І якщо решта означень відомі широкому українському загалу, то про органічну і неорганічну їжу Сполучених Штатів Америки, а зокрема Каліфорнії, варто розповісти.

Коли я вперше вибирала продукти в супермаркеті в США, то звертала увагу, перш за все, на дату виготовлення і строк придатності, процент жирності — якщо йшлося про молочні продукти, вид і спосіб обробки зернових у випадку хліба, і на ціну, звичайно. Буквально злилася, коли мій чоловік, який колись вчився у США і багато знав про її їжу, викладав із візка практично все, що я туди клала. Натомість, вибирав і клав продукти з відміткою Organic — головним критерієм вибору у додачу до усіх решти, вищеназваних.

Спочатку я сприймала його дії скептично і навіть з посмішкою: яка ще там "орґенік і нон-орґенік фуд" (organic and non-organic food)! Органічна їжа, по-перше, в основному дорожча, по друге, яка гарантія, думала я, що туди не додавали всіляких хімікатів, а модне слово Ogranic — просто розумний маркетинговий хід. А думала я так не довго: одна з перших книжок, яку я в Америці прочитала, The Omnivore's Dilemma by Michael Pollan (можу дати почитати, звертайтеся), буквально відкрила мені очі. А потім ще були перегляди "фільмів-жахіть-правди" про вирощування кукурудзи та інших продуктів харчування, годівлю худоби і птиці на м'ясо та їх переробку для масового продажу.., але очі в мене тоді були вже відкриті, просто відкривалися ще ширше.

Десь після першого місяця перебування в США, я вже вибирала лише органічну їжу як у супермаркетах, так і на фермерських ринках.

Довга історія — їжа в США. Щоб не робити цей пост таким же довгим, відразу про те, що стоїть за Organic і Non-Organic (Convential) Food.

Ogranic. Простими словами, органічна їжа — це їжа, вирощена і оброблена без застосування пестицидів. Земля при цьому удобрюється органічним добривом (що виробляється тваринами і птицями природним методом), а із шкідниками зовні борються природними засобами. Якщо йдеться про худобу, то вона вигодовується на пасовищах без додавання антибіотиків і гормонів росту, якщо про птицю, то, відповідно, вона вигодовується в загорожах з доступом до комах і землі. При підготовці продуктів для продажу, їх також не обробляють небезпечними хімічними засобами.

Non-Organic or Conventional Food. Традиційна їжа, коротко і просто, - це їжа, яка виготовлена з додаванням пестицидів і кропленням хімічними речовинами для боротьби зі шкідниками. У випадку худоби і птиці — годівля кормами з кукурудзи і крохмалю, з додаванням антибіотиків і гормонів росту, в закритих брудних загонах без випасання на пасовищі. Така їжа небезпечна через вміст шкідливих неорганічних речовин та відсутність тих органічних елементів, вітамінів і мінералів, які необхідні для здорового розвитку людини.

Вирощування і продаж органічної і неорганічної їжі на сьогодні в США — величезні індустрії з величезними грошовими потоками, маркетинговими витратами тощо, які контролюються декількома компаніями. Органічна їжа має відповідати конкретним державним стандартам, які, до речі, дозволяють використання певних, в мінімальній кількості, пестицидів, додавання до органічної деякого проценту (до 5%) неорганічної їжі. Крім того, органічна їжа — генетично немодифікована, але якщо поля масового вирощування органічної і традиційної генетично модифікованої продукції знаходяться поряд, то застрахуватися, що органічна їжа генетично немодифікована на 100% - неможливо.

Крім компаній, продукти, худобу і птицю вирощують приватні фермери — як правило, в менших кількостях, ніж великі компанії. Фермери, у такому випадку, повинні підтвердити свою продукцію на предмет “органічності” сертифікатом (як результат певної перевірки).

Однак, незалежно від того, де вирощують продукти, якщо вони органічні, вони безпечні для здоров'я. А тому, коли ви навчаєтеся в / відвідуєте США, особливо звертайте увагу на те, чим втамовуєте голод, не шкодуючи грошей на здорову, органічну їжу, якщо вона навіть і трошки дорожча.

Farmers' Market in Sunnyvale

У Силіконовій долині, наприклад, з вибором продуктів харчування проблем нема взагалі. На полицях супермаркетів у достатній кількості представлена як органічна, так і неорганічна їжа (в тому числі молоко, м'ясо, соки, яйця, шоколад, горіхи тощо). Свіжі фрукти, овочі та яйця, у тому числі органічні, можна купити на фермерських ринках (Farmers' Markets), які проводяться майже в кожному містечку долини раз на тиждень у конкретний день (у Sunnyvale, наприклад, це перша половина суботи, а у сусідньому Mountain View — перша половина неділі). Багато людей вважає, що навіть неорганічна їжа, куплена у фермерів, набагато здоровіша і безпечніша, ніж та, що вироблена компаніями для масового продажу. Тому, якщо якийсь продукт ви можете знайти лише non-organic, у фермера можна принаймні розпитати, яким чином він вирощує його, чи додає ті чи інші пестициди, неорганічні добрива тощо (та ще й попрактикувати англійську мову при цьому). Нам, для прикладу, чесно признавалися, коли полуниці були non-organic. 

 

 

 

 

На завершення, головна загальна порада: перебуваючи в США, харчуйтеся свідомо. А якщо ви в Каліфорнії, насолодіться сповна її багатством і різноманіттям органічних фруктів та овочів — продуктом унікального теплого клімату і працьовитості людей.

 

 

Юля

PS Farmers' Markets у Сан-Дієго , Farmers' Markets у Лос-Анджелесі.

Не такий страшний TOEFL, як його малюють,.. особливо, коли готуватися до тесту в англомовному середовищі

Exam preparation

Пам'ятаю, коли закінчила здавати тест, вийшла з кімнати втомлена і вже розслаблена. Відчуття було таке, що десь тільки на половині тесту почала отримувати від нього задоволення, а тому не встигла насититися. А коли вже усі завдання було виконано, мозок просив продовження.

Чомусь всю сесію читання, Reading, я була дуже напружена, що, в свою чергу, заважало правильно сконцентруватися на текстах і завданнях. На етапі сприйняття на слух, Listening, вже трохи розслабилася. Говоріння, Speaking, далося легше, ніж читання. А на письмі, Writing, мене взагалі понесло (я нарешті повністю розслабилася) — саме тому, думаю, за Writing отримала найвищий бал.

Так я здавала TOEFL iBT в кінці 2009 року в приміщенні одного з навчальних закладів Сан-Франциско. Вимоги ставила до себе високі, а тому готувалася до тесту заздалегідь — самостійно вдома і деякий час в мовній школі Language Pacifica з чудовим вчителем Майклом. На основі власного досвіду, дозволю собі дати декілька загальних порад тим читачам блогу Вивчай!, хто планує здавати TOEFL (не залежно від того, в якій країні). Сподіваюся, вони стануть вам у нагоді.

Порада 1. Готуйтеся до тесту заздалегідь (не протягом ночі перед здачею). Якщо ваша обмеженість у фінансових або часових ресурсах не дозволяє відвідувати спеціальні курси/уроки з підготовки до TOEFL, готуйтеся самостійно. Для цього можна пройти пробний тест на самому сайті ETS, відповівши на зразки запитань, озброїтися усіма порадами і прикладами відповідних підручників (manuals) з підготовки до TOEFL iBT та PBT. Купуйте лише ті підручники, до яких додається ще СD, зокрема для підготовки до iBT. На комп'ютері можна спробувати пройти повноцінний, 4,5-годинний тест, приблизно визначивши для себе свій початковий бал.

Найкраще, звичайно, готуватися з кваліфікованим вчителем, який сам здав тест, пройшов спеціальний тренінг для підготовки до нього, отримав відповідний сертифікат від ETS. А ще краще готуватися з вчителем-носієм мови та ще й в англомовному середовищі. Мені пощастило готуватися з Майклом в Language Pacifica, і це було приємно й ефективно. Скільки разів, пам'ятаю, він нам (у групі було декілька студентів) пояснював значення сталих виразів, особливості інтонації англійської (в розділі Listening є такий тип завдань, де треба розуміти інтонацію мови), перевіряв і давав цінний фідбек на наші есе та відповіді на запитання. Були ситуації, коли ми з ним навіть сперечалися, але в кінці-кінців приймали версію відповіді Майкла. Перебування в мовномусередовищі покращило здатність “відчувати” мову, вміння говорити, не перекладаючи в умі.

Більше про підготовку до тесту TOEFL в мовних школах Каліфорнії читайте тут.

Порада 2. Готуючись до тесту, добре вивчіть усі типи запитань, особливо в секції Reading. Знаючи типи запитань, вам не доведеться витрачати обмежений і такий дорогоцінний час на прочитання та усвідомлення суті самого запитання. Таким чином ви відразу приступите до виконання завдань.

Порада 3. Готуючись до TOEFL, виробіть свою власну стратегію виконання завдань. Будь-який гарний підручник з підготовки до тесту радить, як краще відповідати на той чи інший тип запитання і яким чином економити час. Проте, в кожного студента свої можливості у швидкості розуміння, запам'ятовування, підготовки нотаток тощо. Я наприклад, при виконанні завдань секції Reading, ніколи не читаю текст повністю, а відразу переходжу до запитань. Оскільки запитання до тексту ідуть за принципом послідовності написаного, я спочатку читаю запитання, потім відрізок тексту, що відноситься до запитання; відповівши на запитання, переходжу до наступного. Для інших легше прочитати і зрозуміти весь текст, а потім вже, по-порядку, відповідати на запитання.

Порада 4. Перед здачею TOEFL підтягніть свій рівень англійської загалом, спробуйте виступи на публіці (відвідавши, наприклад, клуб Toastmasters), слухайте радіо і телебачення, дивіться фільми англійською тощо. Чим краща ваша мова, тим швидше і якісніше ви виконаєте будь-яке завдання.

Порада 5. При виконанні завдань, контролюйте час. Пам'ятайте, що найскладніші завдання даються вкінці, а тому на їх виконання треба виділити більше часу.

Порада 6. Добре готуйтеся до секції читання. Більшість студентів найсильніше боїться секцій говоріння і писання, а тому при підготовці приділяє їм найбільше уваги, часто ігноруючи читання. При цьому читання — найдовший і найбільш виснажливий етап тесту. Пам'ятаю, що після читання відчувала себе вижатим лимоном. Таке ж відчуття мали і мої знайомі, які в цей час здавали тест. Чим краще ви натреновані у читанні, чим ефективніша у вас стратегія виконання завдань секції Reading, тим більше сил і енергії у вас залишається після її проходження — для завдань інших секцій.

RelaxingПорада 7. Постарайтеся розслабитися. Чим більше ви напружені під час виконання завдань, тим складніше вам сконцентруватися. Особливо це помітно під час Speaking. Адже тут, в певних часових рамках, треба гарно почати говорити, продовжити і зробити висновок. Якщо у вас заплітається язик, а думки розлітаються в різні сторони, то якісно відповісти на запитання не вдасться.

Порада 8. Якщо, здавши тест, ви відчуваєте, що через напруженість і знервованість не досягли тих результатів, на які дійсно спроможні, не соромтеся здати тест ще раз (а то й третій раз). Маючи вже певний досвід і досягнутий бал за спиною, наступного разу ви будете почувати себе набагато вільніше і впевненіше. Адже жодний тест не надає абсолютну оцінку вашим знанням; завдання тесту випробовують ваші знання мови + знання стратегії здачі тесту + контроль над власними емоціями і нервами + впевненість в собі.

Порада 9. Будьте готові до того, що в кімнаті разом з вами тест здаватимуть ще декілька десятків чоловік. Я особисто не чула про такі центри здачі TOEFL, де було би ідеально чи майже ідеально тихо, а тест здавала би лише одна особа. Тут головне сконцентруватися на своїх завданнях, а при говорінні не соромитися того, що вас можуть почути інші (зовсім чужі для вас люди). Тому, якщо ви дуже чутливі до посторонніх звуків, постарайтеся "витренувати" у себе здатність концентруватися і говорити в навушниках, коли це саме роблять навколо й інші студенти.

Порада 10. Добре виспіться і відпочиньте перед тестом. Так, ця порада банальна, універсальна для здачі всіх екзаменів. Пам'ятайте, що 50% (оцінюю з власного досвіду) вашого успіху буде залежати від вашого фізичного і психічного стану. І якщо навіть досконало підготуватися до тесту у вас не вийшло, то добре виспатися перед ним ви можете.

Отже, якщо взяти до уваги надані тут мною загальні правила підготовки до і здачі TOEFL, а також поради щодо виконання завдань кожної окремої секції тесту - від авторів підручників для підготовки до TOEFL або безпосередньо від вашого вчителя-наставника, то повірте, не такий страшний TOEFL, як його малюють. Особливо, якщо у вас є можливість підготуватися до нього в англомовному середовищі.

Буду рада відповісти на ваші додаткові запитання в коментарях. А тому, не лінуйтеся, запитуйте. І удачі вам!

Юля

PS Фото були взяті із сайтів http://carethings.blogspot.com/ та http://kaalchakra-spirituality.blogspot.com/2010/01/yoga-for-students-for-beating-exams.html відповідно.

 

Каліфорнія розширює горизонти твого кругозору

Привіт, читачу блогу Вивчай!

Знаєш, приблизно рік тому, прочитавши розділ під назвою “The Power of Context (Part One): Goetz and the Rise and Fall of New York City Crime” в книжці The Tipping Point: How Little Things Can Make a Big Difference by Malcolm Gladwell, я порівняла сучасну ситуацію із забрудненням Києва і грубістю деякої частини його мешканців з криміногенною ситуацією в Нью-Йорку в кінці XX століття. Тоді мене наче осяяло, наче продуло сильним ураганним вітром, я раптом нарешті звела усі кінці своїх думок в єдину систему і стала дивитися на проблему якось по-новому і знаходити нові для неї якісні рішення. 

Не забиратиму твій час розповідями про описані в книзі силу контексту і її використання в боротьбі проти порушників законів у Нью-Йорку — з радістю дам почитати тобі книжку, якщо ти мешкаєш в Києві і надішлеш мені відповідне повідомлення на yuliya.kobuk(at)vyvchay.com — а зазначу лише, що схожий ефект (як із книжкою), проривний, що відкриває очі і коригує світогляд, мало для мене проживання і навчання деякий час в Каліфорнії.

Ми з чоловіком жили в містечку Саннівейл (Sunnyvale) Силіконової долини. На наступний день після мого приїзду (це було в травні) вирішили відвідати Сан-Франциско. Сіли на велосипеди і поїхали...ні, не до Сан-Франциско, а спершу до станції поїзду Caltrain (щоб на ньому добратися до Сан-Франциско). Ось тут було моє перше позитивне здивування: спеціальний вагон для велосипедів (bike car) з чітко визначеними правилами і процедурою виходу з вагона і заходу в нього; місцями і засобами прикріплення велосипедів, використання бейджиків пункту прибуття. При цьому велосипедисти спокійненько собі їдуть в сидіннях, читають книжки, діляться новинами один з одним і щось там програмують в леп-топах — без штовхань і наїздів на "безвелосипедних" пасажирів. Одним словом, “Вау!”. Так, бували періоди в годину-пік, коли велосипедистів було дуже багато, і частина з них мусила чекати на наступний поїзд, але і в таких ситуаціях у вагоні все проходило спокійно, без нервів. 

Ще інше “Вау!” здається смішним, але, припускаю, могло виникнути лише в представників України і ряду менше розвинених країн: в парках, незалежно від розміру майданчика з газоном, можна вільно бігати, грати спортивні ігри, організовувати пікніки, не хвилюючись, що ненароком вступиш у м'яко кажучи неприємні залишки вигулювання кимось собаки і будеш почувати себе тим неприємним. Оце “ВАУ!:) - господарі собак ходять зі спеціальними пакетиками (незалежно від розміру собаки) і прибирають після нього. Причому роблять це у спеціально відведених місцях, а не в парку саме там, де граються діти. Дуже мрію, що в Україні колись буде так само.

В Каліфорнії я відчула справжню повагу до себе як до пішохода (таке відчуття може з'явитися ще в Західній Європі). Якщо хочеш перейти дорогу, знайди пішохідний перехід, натисни спеціальну кнопку-індикатор світлофора і чекай, коли загориться зелена постать людини (або слово WALK), що означає можна переходити — аж допоки не загориться червона долоня (або слова DON'T WALK), що означає переходити не можна чи швиденько треба досягнути іншої сторони вулиці, якщо ти на напівдорозі до неї. Знову ж, при цьому, машини зупиняються за спеціально відведеною лінією в декількох метрах від зебри (якщо водій, не встигнувши вчасно зупинитися, заїхав за лінію, а за ним ще ніхто не стоїть, то він від'їжджає на своє відведене місце і дає дорогу пішоходу); якщо машина повертає зліва, то терпляче чекає (на певній відстані від переходу), поки пішохід перейде вулицю, а не пішохід чекає, поки авто нахабно проїде на зелене світло перед його носом (добре, якщо не наїде). Якщо пішохід не встиг перейти вулицю до того, поки загорілося червоне світло, ніхто з водіїв не має права перед ним їхати, не почекавши, поки пішохід досягне протилежної сторони вулиці. Одним словом, пішохід, який не порушує правила дорожнього руху — центр уваги і поваги з боку водіїв авто. Така повага, звичайно, регулюється штрафами з багатьма нуликами або ще гіршими покараннями. Проте основний стимул дотримання строгих правил дорожнього руху - високий рівень його безпеки.

Список “Вау!" можна продовжувати, але справжня цінність - не в його довжині, а в його впливові на розвиток і світосприйняття людини, яка певний час (місяць і більше) живе в такому середовищі. Для вихідця з розвиненої європейської країни воно більш-менш звичне, а от якщо ти представник Східної Європи, то спочатку ти захоплюєшся, потім звикаєш, а після цього, після повернення, прагнеш створити подібне середовище навколо себе, в рідній країні. І саме в останньому я бачу величезний плюс.

Тому що навчання в мовній школі в Каліфорнії (як і навчання там взагалі) — це не просто вивчення мови, це розширення горизонту твого бачення світу (або твоїх дітей), це погляд на проблеми з іншим способом мислення (mindset), а значить знаходження інших, якісно нових рішень цих проблем (як після прочитання проривної інноваційної книжки чи перегляду проривного фільму).

Впевнена, що чим більше українців зможуть собі дозволити і захочуть собі дозволити навчання в розвинених країнах світу: США (зокрема в одному з найрозвиненіших штатів країни, Каліфорнії), Японії, країнах Західної Європи, тим частіше в Україні будуть:

  • переходити дорогу на зелене світло,
  • дотримуватися цивілізованих правил дорожнього руху, а значить отримувати справжні, а не липові права і лобіювати значні штрафи за порушення дорожнього руху,
  • прибирати після своїх собак;
  • усвідомлювати значення справжньої, якісної освіти і вчитися лише у відповідних вишах (не створюючи попиту на фіктивне навчання),
  • цінувати наявність велодоріжок на дорогах і активно лобіювати створення останніх,
  • регулярно займатися спортом (не дієтами, а фізичними навантаженнями), ....

Одним словом, з широким кругозором і баченням шляху побудови майбутнього її населення, жити в Україні стане однозначно краще, безпечніше, щасливіше і перспективніше.

Бо навчання в розвинених країнах за кордоном для тебе, українця — це не просто інвестиція в конкретні знання і навички, це інвестиція у здатність ставити високі цілі (усвідомлювати, що їх можна ставити) й досягати їх, а значить у підвищення якості твого життя і життя твоїх рідних.

Буду вдячна за твої коментарі, читачу блогу Вивчай!

 

Юля

 

P.S. Фото взяте з сайту http://www.vision.org/visionmedia/article.aspx?id=5718

 

Дайте волю своїй правій півкулі мозку

Привіт-привіт усім читачам блогу Вивчай!  

BrainСьогодні кортить поділитися з вами деякими власними думками щодо методів і способів вивчення іноземної мови взагалі та англійської зокрема.

На вихідних вперше відвідала Psychology Club, члени якого збираються в Києві кожну неділю в одному з кафе за адресою бульвар Шевченка, 33. На жаль, не знайшла групи на Facebook, тому не можу дати ніякої додаткової контактної інформації.

В клубі збираються люди різного віку і різних галузей діяльності. Усіх їх об'єднує один спільний інтерес — англійська мова. Оскільки саме носій мови (американець, який наразі за межами України) заснував дану групу і координував її активність довгий час, група стала відома і популярна для багатьох киян, які бажають вдосконалювати і практикувати спілкування англійською мовою. Цього разу українці-члени групи були щасливі мати у своїй команді декількох носіїв мови, один з яких, Brian (Браєн), викладач англійської родом з Канади, брав участь в обговоренні та направляв його в потрібне русло особливо активно.

В кінці зустрічі ми з Браєном розговорилися про методи вивчення англійської та їхню ефективність. Прийшли до висновку, що подібні клуби обговорення, безперечно, мають певну користь, але малоефективні для тих учасників, чий рівень англійської не дозволяє вільно розмовляти, і хто робить багато помилок. Через те, що в обговоренні взяли участь близько 20 чоловік, ніхто не виправляв помилки одне одного. Якщо Браєн, наприклад, і помічав усі помилки, фізично він просто не міг вказувати на помилки кожного, особливо коли це вимагало постійного перебивання ходу думок учасників.

Крім того, Браєн коротко розповів про свої методи викладання англійської (живе він зараз, в основному, в Індонезії, де і викладає).  Головне, як помітив вчитель-канадець (і я з ним повністю погоджуюся, особливо з власного досвіду), для максимально ефективного запам'ятовування слів і виразів іноземною мовою, а також для їхнього відтворення під час спілкування, необхідно розслабити мозок і не перенапружувати процес мислення (думання). Точніше - don't overthink. Тим, хто лише починає вивчати іноземну мову, зробити це буде легко, адже їхній мозок ще не “заражений” шкільними поясненнями побудови речень і вживання форм часу. Просто представте себе дитиною, яка робить перші кроки і вивчає перші слова від мами, тата і всіх оточуючих. Вивчаючи мову, треба намагатися максимально використовувати свою праву півкулю мозку, яка "відповідає за образне сприйняття, цілісність, просторове мислення, архаїчні мовні форми , музику, запахи, зразки, цілісну картину світу, мислення аналогіями, символіку, синтез та інтуїцію" (цитата з http://itstechnology.ru/page/logika-chi-intuyicija-navishho-rozvivati-pravu-pivkulju). Для цього можна попередньо виконати певні вправи для її “активізації” — наприклад, помалювати чи послухати музику, відключити думки від нюансів граматики.

Як пояснив мені Браєн, перед тим, як починати сам процес навчання, він працює з учнем над розслабленням мозку останнього, а вже потім шляхом повторень елементарних фраз, спокійних розмов, проходження спеціальних комп'ютерних вправ навчає мові. Така методика викладання Браєна має чудові результати: люди, які до цього взагалі не знали англійської, починають розмовляти на базовому рівні через тиждень-два.

Отже, такі висновки я для себе зробила, після відвідання Psychology Club:

  • участь в обговореннях будь якого з discussion clubs іноземною мовою приносить значний ефект тільки тоді, коли рівень мови учасника вже достатній для того, щоб розмовляти без граматичних помилок і заглиблюватися безпосередньо в саму проблематику обговорення;
  • вивчення іноземної мови ефективне тоді, коли знавець мови, бажано його носій, постійно виправляє помилки учня, а учень їх потім вже не повторює (принаймні намагається це робити);
  • вивчаючи мову, не треба шукати в ній математико-граматичних формул, а бажано просто підсвідомо запам'ятовувати те, як говорять носії цієї мови. Необхідно дати волю своїй правій півкулі мозку!

На завершення цього поста дозволю провести паралелі між зробленими мною висновками і вивченням англійської мови в мовних школах Каліфорнії, США.

  • Вчителі-носії мови мовних шкіл на уроках весь час виправляють помилки учнів, причому даючи при цьому багато прикладів, і не проводячи паралелі з рідною мовою учня. Останнє може страшенно заплутувати учня, перенапружуючи його процес мислення.
  • В мовних школах навіть коли пояснюють граматичні нюанси, пояснюють їх з точки зору мислення носія мови, а не учня.
  • Перебування далеко від дому в мовному середовищі дозволяє вивчати мову і в позаурочний час: під час спілкування з вчителями, учнями з інших країн, з незнайомими привітними каліфорнійцями в громадському транспорті, на пляжі, в парку тощо. І, звичайно, з членами сім'ї, в будинку якої учень проживає. Під час такого спілкування працює саме права півкуля мозку, мимовільна та емоційна види пам'яті.

Існує безліч різних методів, способів і місць вивчення англійської мови - як і безліч характерів і темпераметрів людей. Тому який з них використати - вибирати вам. Головне, щоб ці метод, спосіб та місце працювали на вас з максимальною ефективністю.

Удачі!

Юля

P.S.

Фото взяте на сайті Institute for Working Futures, за електронною адресою http://www.marcbowles.com/courses/adv_dip/module9/chapter9/amc9_ch9six2.htm.

Знайомство. І...Як добратися до Starbucks. Частина перша

Давайте спочатку познайомимося. Блог, в основному, буду вести я — Юля Кобук, http://ua.linkedin.com/in/yuliakobuk, партнер агенції Вивчай!. Сподіваюся, що пости блогу стануть незамінним інформаційним довідником і для тих, хто хоче повчити англійську мову саме в Каліфорнії, і для тих, кому просто цікаві Америка, США, Каліфорнія, Силіконова долина, Сан-Франциско...  

Ваші коментарі до постів, як то кажуть, are welcome! Задавайте питання, коментуйте те, що подобається і НЕ подобається, доповнюйте інформацію і просто діліться досвідом — з агенцією Вивчай! і усіма її клієнтами/партнерами/друзями.

Ну що ж, поїхали!

Першу серію постів блогу вирішила присвятити питанню, як на мене, важливому для всіх, хто збирається навчатися чи вже навчається саме в Силіконовій долині Каліфорнії -  способи і засоби переміщення по Силіконовій долині, а також використання при цьому допоміжних Інтернет-технологій.

Згадую свої перші дні в долині: на наступний день після прибуття придбали (з чоловіком) мені велосипед, а ще через день цей велосипед вже був у велосипедному вагоні (bike car) поїзда Caltrain. Ми їхали в Сан-Франциско. У-ху-ху! Але про все по-порядку.

Отже, в Силіконовій долині можна пересуватися такими основними засобами транспорту (у додачу до ніжечок, звичайно):

  • автомобіль

  • поїзд Caltrain

  • легка залізниця (швидкісний трамвай) - light rail

  • велосипед

  • автобус

  • таксі

  • шатл (shuttle)

Який саме вид транспорту використовувати для тої чи іншої поїздки і взагалі для пересування по Силіконовій долині — вибір за вами. Ваше рішення буде залежати від наступних основних факторів: а) розмір запланованих витрат на проживання в Каліфорнії під час навчання; б) відстань, яку ви збираєтеся подолати протягом тієї чи іншої подорожі; в) час, який ви маєте у розпорядженні для поїздки; г) рівень комфорту транспортного засобу.

Проте, вважаю, перед тим як переходити конкретно до кожного виду транспорту окремо, буде доречним розглянути особливості і необхідність використання Інтернет-карти Google, http://maps.google.com, в Силіконовій долині та й в США взагалі. Для одних ця порада може здатися ну дуже смішною і непотрібною (в наш час і таке вчити!), для інших — надзвичайно корисною. Адже в Україні зазвичай користуються картами інших Інтернет-компаній — як через незнання елементарної англійської, так і через недосконалість в Україні самої карти. Тому все таки дам декілька дуже банальних порад. 

В США різноманітні додатки карти (applications) гарно розвинені і прекрасно інтегровані. Ввівши адреси (чи просто точну назву і місто) місця відправлення і місця прибуття в спеціальних рядках вводу, ви отримаєте не просто позначення шляху на карті, а різні варіанти шляху для різних видів транспорту, та ще й приблизний час, який має бути витрачений вами на дорогу. Наявність варіантів шляху дуже важлива: не всі швидкісні дороги, хай-веї (highways і expressways), мають доріжки для велосипедистів (bike lanes), а тому якщо ви добираєтеся кудись саме на велосипеді, їздити по таких дорогах дуже небезпечно. А вказівка на час, що має бути витрачений на дорогу, дозволить вам ефективно спланувати свою поїздку з точки зору співвідношення ціна-час.

Припустимо, що вам після занять у школі Language Pacifica треба зустрітися з другом у даунтауні міста Маунтин В'ю (Mountain View). Припустимо, що ви зустрічаєтеся у кафе Старбакс (Starbucks), що на Кастро стріт (Castro Street), 750. Як дізнатися де це, якщо ви і в Маунтин В'ю раніше не були. Дуже просто: йдете на www.maps.google.com; натискаєте Get Directions зліва, вводите адресу школи (585 Glenwood Avenue, Menlo Park, CA 94025)  і адресу ресторану відповідно (перед тим, звичайно, уточнивши адресу у друга)  (750 Castro Street, Mountain View, CA  94041-2015); натискаєте Get Directions — і отримуєте різні варіанти шляху і час на поїздку. 

Google maps shot

Як видно в даному випадку, Google повідомляє, що на авто ви доберетеся з Менло Парк до місця зустрічі в середньому за 18 хв; пішки + Caltrain — 30-40 хв. (тут головне встигнути на правильний потяг); на велосипеді — близько 50 хв; ну і, найдовше звичайно, пішки — 2 год 40 хв. При цьому технології Google map дозволяють роздивитися фасад будівлі-місця зустрічі і вулицю, на якій вона знаходиться (див. нижче), а також фото кожного повороту в разі добирання, наприклад, на велосипеді чи авто. 

Google maps shot

Використання карти особливо допомагає при поїздках на довгі відстані на автомобілі, якщо у вас немає навігатора (хоча без нього буде складно). В Каліфорнії прекрасні дороги, добре розвинена система високошвидкісних хай-веїв - freeways, а тому дуже просто в дорозі, орієнтуючись лише на дорожні знаки, не встигнути взяти потрібний поворот. Дослідження маршруту перед поїздкою на карті Google дозволить відмітити усі потрібні повороти, подивитися їхні фото, а також побачити приблизний час подолання відстані від одного повороту до іншого.

Google maps shot

Послухати і подивитися відео-ролик про використання Google maps можна на YouTube тут і тут.

А ще про створення власних карт тут .

Я особисто навчилася добре користуватися Google maps лише під час перебування в Силіконовій долині. Куди б я не ходила пішки чи не їздила — на велосипеді, Caltrain чи light rail (автомобіль ще не воджу) — завжди заздалегідь досліджувала свій маршрут і розраховувала, як швидше, легше і безпечніше дібратися  в те чи інше місце. При потребі роздруковувала карту. Програма Google maps стала моїм близьким і вірним другом, чого і вам бажаю.

Далі буде.

Юля

RSS (Opens New Window)