Сторінки із теґом вища освіта манітоба .

Зміни в провінційній номінаційній іміграційній програмі Манітоби. Новий освітній потік International Education Stream

навчання у манітобіЯк повідомляє офіційний інформаційний іміграційний портал Канади Canadian Immigration News, провінція Манітоба реструктурувала свою провінційну номінаційну програму Manitoba Provincial Nominee Program (MPNP), погодивши новий список потрібних професій та, крім інших змін, новий міжнародний потік іміграції – освітній – International Education Stream.

International Education Stream стосується міжнародних студентів, які закінчують вищі навчальні заклади у Манітобі та відповідають потребам роботодавців провінції. Зміни в нових правилах іміграції будуть стосуватися перш за все випускників програм STEM — науки, технології, інженерії, математики, а особливо тих, які закінчують практику (internships), що пов’язана з інноваціями у їхній сфері навчання. Важливо, що такі випускники, які знайшли довготермінову зайнятість відповідно до списку потрібних професій (in-demand occupation list) не потребуватимуть працювати 6 міс. до подачі заявки на програму MPNP, як було раніше.

Нові правила почнуть діяти з квітня 2018 року. Повідомлення про усі зміни, які стосуються International Education Stream, чекаємо.

Манітоба – провінція Канади, розташована в центрі країни в регіоні Канадські Прерії, межує з провінціями Онтаріо та Саскачеван. Столиця – Вінніпег. Офіційна мова – англійська та французька.

За подальшими деталями щодо вищої освіти в Манітобі звертайтесь, будь ласка, до агенції Вивчай! за тел. 044 3637363, 097 258 59 39, 050 012 96 03, 063 601 90 30.

Мої міфи до приїзду в Канаду. Про навчання і проживання у Вінніпеґові, Манітоба. Міфи 1-3

Спеціальна рубрика на нашому сайті — “Мої міфи і канадська реальність. Про навчання і проживання у Вінніпеґові, Манітоба” від Ольги Поберезніченко

Наша клієнтка Ольга поїхала вчитися спочатку на мовні курси при Коледжі Ред Рівер (Red River College) на початку 2015 року і зараз закінчує післядипломну сертифікаційну програму в Інституті прикладних спеціальностей і технології (Manitoba Institute of Trades and Technology, MITT) у Вінніпезі, Канада. Проживши та повчившись в Канаді вже трохи більше року, у даній рубриці, поступово, Ольга поділиться своїми міфами до приїзду, які в Канаді виявилися не зовсім реальністю. Буде цікаво і “з перших вуст”.

"Міф 1. З українськими знаннями дуже важко вчитися у канадських навчальних закладах. Карають за плагіат

Це був мій особистий міф. Звичайно, для того, щоб вчитися, треба знати англійську на високому рівні. Крім мови, я, особисто, не чула і не бачила, щоб в українців були аж якісь непереборні проблеми з навчанням в Канаді. Єдине, що може заважати навчанню, це бажання працювати, бо part-time роботи для студентів на мінімальну зарплату дуже багато.

Я вісім місяців навчалась на мовних курсах в Ред Рівер Коледжі і не хвилини не шкодувала про той витрачений час і немаленькі гроші. Ред Рівер дав мені чудову можливість познайомитись з канадською культурою та стилем життя. Для мене було важливим вивчити написання різних форматів академічних робіт, які зараз необхідні в коледжі. По-друге, ми багато робили групових проектів, що для мене також було новою формою навчання. По-третє, робили презентації перед всім класом, що допомагало розвивати розмовні та презентаційні навички. І ще важливою навичкою стало вміння правильно робити посилання на використану літературу та різні медіа-ресурси. В Ред Рівері ми, як студенти, постійно брали участь у навчальних виставках та семінарах, результатом цих відвідувань мали бути звіти з посиланнями на власні інтерв'ю.

Вміння взяти інтерв'ю ламає мовний бар'єр, страх перед спілкуванням з незнайомими людьми і допомагає розвивати networking. Особисто для мене новим було те, що між студентами і вчителями нема бар'єру, як між різними кастами. Всі поводяться природньо і дружньо, як одна сім'я, поважають думку один одного і не бояться висловлювати її. Такий формат спілкування дає можливість розвиватися креативності та open-mindedness. Вчителі хвалять за хорошу роботу та активну участь на уроках. Особисто в моїй українській школі та університеті всіх вищеперерахованих пунктів не було.

Коли я почала своє навчання в Manitoba Institute of Trades and Technology, то мені вже було набагато легше слухати лекції і вести конспект за лектором. Зараз взагалі немає якихось проблем під час навчання, лише насолода процесом від вивчення цікавих предметів. Особливо приємно отримувати інформацію, яка тісно пов'язана з реальним життям та робочим місцем. Моя спеціальність Leadership and Management є post-grad program, тому студенти вже приходять на цю спеціальність з попередньою освітою та досвідом роботи. Моє навчання починається пізно ввечері, що дає змогу запрошувати викладати талановитих вчителів, що вдень працюють фул-тайм за фахом, а ввечері діляться свіжим досвідом зі студентами і все пояснюють на реальних прикладах. Навіть якщо викладачі і не мають звання професорів, вони — все одно прекрасні ментори і знають, як надихати студентів.Також цей інститут, як і всі інші навчальні заклади, пропонує допомогу з пошуком волонтерської або оплачуваної роботи,підготовки резюме та cover letter.

Не дуже подобається в МІТТ, що немає policy щодо спілкування під час перебування в коледжі лише англійською мовою. Враховуючи те, що дві третіх студентів в моїй групі з Індії, то англійську мову почути на уроці можна тільки від викладача і від іншої меншості змішаних студентів. В Ред Рівері такий policy був і нам пояснювали, що спілкуватися рідною мовою, де є люди, які не розуміють її, це неповага до оточуючих.

Перед кожним екзаменом чи домашньою роботою наголошується про відповідальність за плагіат. В нашій групі постійно ловлять студентів на плагіаті. Ці студенти отримують 0 балів за роботу, але поки що нікого не відрахували. Краще з таким не гратися, тим паче, що 100% всіх завдань надзвичайно цікаві і корисні.

Міф 2. У мене ніколи не буде “культурного шоку” від Канади, я так давно мріяла про цей переїзд

Я дуже хотіла поїхати вчитися з України і переїхати в Канаду. Тому коли отримала візу, то був один з найщасливіших моментів у житті, і якби мені тоді сказали, що я буду сумувати за Україною, я б сміялася і не повірила. Культурний шок в мене був і він полягав у тому, що мою недосконалу англійську розуміли далеко не всі, через що важко було вирішувати питання по телефону або навіть просто з людьми віч-на-віч. Один раз у мене навіть запитали, чи в мене часом нема мовних вад. Але поступово перестала боятися, звикла спілкуватися англійською і зараз уже навіть сни часом бачу англійською.

Ніколи б не подумала про себе, що буду сумувати за їжею, але це — факт. Сумую за дешевим м'ясом, дешевими овочами та фруктами, чорним хлібом. Знадобилося півроку, щоб не думати про українську їжу. Звичайно, у Вінніпезі є декілька магазинів, що завозять товари з України, але я ними не користуюсь, бо ціни мене там лякають.

Також не думала, що буду плакати під Океан Ельзи, і згадувати в подробицях, як ми ходили з друзями на їх концерт.

Дуже важливо розуміти і визнати, що від “культурного шоку” неможливо втекти, його вплив можна тільки зменшити, бо такі особливості людської психіки. Його переживають всі в меншій чи більшій мірі. Нам в Red River College всім international students читали лекції про те, як справлятися з “культурним шоком”, за що я шалено вдячна керівництву RRC. Взагалі вчителями дуже багато вкладається в іноземних студентів та багато робиться навчальними закладами заходів для адаптації студентів. Канада дуже розвинена в цьому напрямку, і в кожному коледжі є психолог і різного типу едвайзери. Дуже важливо, що в коледжі і в місті взагалі проводиться дуже багато соціальних заходів, концертів, фестивалів, що полегшує соціальну адаптацію нових жителів.

Міф 3. Українська діаспора у Вінніпезі нікому не допомагає, і краще з ними не зв'язуватися

Я була вражена, наскільки це неправда. Я чотири місяці уникала будь-яких контактів з українцями. Мені було смішно читати українсько-патріотичні пости на фейсбуці від людей з канадським громадянством. Я вважала це лицемірством. Я не вірила, коли читала інформацію про сім'ї, що іммігрували 100 років тому, а зараз їх нащадки все ще вчать і розмовляють українською, підтримують традиції. Мені зі своєї сторони, навпаки скоріше хотілося злитися з канадцями, з їх культурою і традиціями. А потім прийшов час, коли моя думка змінилася.

Завдяки Українській групі на фейсбуці, я познайомилась з багатьма сім'ями, які приїхали протягом останнього року-двох. 2014-2016 роки зараз вже офіційно називають роками п'ятої хвилі імміграції українців до Канади. Активісти постійно організовують українські пікніки, концерти та social events. Є українські школи, церкви, магазини, позашкільні навчальні заклади, музичні та танцювальні колективи. Українська громада, в своїй більшості, доволі згуртована, люди дають дуже цінні поради і допомагають один одному безплатно. Серед українців я зустріла багато нових друзів. Але треба розуміти, що українці, які приїхали більше 15-20 років тому, ідеалізують Україну та суспільство, яке зараз там сформувалося. Вони не зовсім можуть адекватно оцінити ситуацію. Часом, вони розглядають новоприбулих лише як потенційних клієнтів для свого бізнесу.

Звичайно, українська діаспора не така багата, як китайська, але приїжджають найсміливіші, талановиті та амбіційні люди, у яких є багато чому повчитися. Нашій сім’ї дуже допомогли з вибором і оформленням авто. Взагалі, завжди знайдуться люди, що допоможуть чи підкажуть, як діяти в тій чи іншій ситуації.

У Вініпезі я зустріла набагато більше людей, вдягнених у національний одяг, ніж в Україні. Українська мова у Вінніпезі чистіша, бо нема впливу російської мови (моє припущення). Люди пишаються тим, що знають і говорять українською. Нікому в голову не приходить називати українську мову — сільською, як я це чула багато разів в Києві. Мій словниковий запас і якість української мови значно покращилися за рахунок спілкування з канадськими українцями. Для мене це стало особистим цінним відкриттям (я — з російськомовної сім'ї, яка проживала в Донецькій області), що говорити треба саме українською або англійською. Шкода, що мені для цього треба було пів земної кулі проїхати, щоб зрозуміти це. Поясню на прикладі діалогу російськомовного хлопця з України з китайцем.

  • Китайський хлопець (КХ): - А ти зараз якою мовою говорив з друзями?
  • Український хлопець (УХ): - Російською.
  • КХ: - А ти хіба з Росії приїхав?
  • УХ: - Ні. З України.
  • КХ: - А ти хіба не знаєш власної мови?
  • УХ: - Можу говорити, але не хочу.
  • КХ: - Дивно. Ти приїхав з України, а говориш чужою мовою. Та ще й мовою країни, з якою Україна воює.

Для мене українці Вінніпегу — це приклад того, якими чудовими та чесними можуть бути наші люди, якщо їх помістити у сприятливі умови. Раніше я засуджувала людей, які отримували громадянство іншої країни, але продовжували вважати себе українцями. Але зараз розумію, що вони продовжують робити багато для України, а також підтримують всіма силами культуру і мову. Якось навіть України в Канаді більше, ніж в самій Україні".

RSS (Opens New Window)