Сторінки із теґом сан-франциско .

Про вивчення англійської мови у школі Language Pacifica. Інтерв’ю з колишнім учнем школи

Нещодавно Дмитро Рябець, що минулого року закінчив навчання у мовній школі Language Pacifica, з якою працює агенція Вивчай!, завітав не надовго у Київ. (Сьогодні Діма - студент коледжу De Anza College, Купертіно, Північна Каліфорнія.) Ми скористалися можливістю розпитати Діму про особливості навчання у школі, його враження від процесу навчання і від перебування у Північній Каліфорнії. Скажу чесно, я особисто хвилювалася — все таки був перший досвід ведення інтерв’ю на камеру. І те, що вийшло, дивіться нижче. Особливо корисною буде інформація, надана Дмитром, для читачів блогу, які планують повчитися у мовній школі в США. Language Pacifica — прекрасна опція.

 

Викинувши деякі вставні слова і слова-паразити у нашій розмові, передаю суть нашої бесіди текстом. Діючі особи: Юля (Ю) і Дмитро (Д).

Ю: Діма, розкажи нам, будь ласка, з яким рівнем знань англійської ти прийшов у школу Language Pacifica і з яким закінчив навчання.

Д: В мене був початковий, третій рівень і навчався там 7,5 місяців. А закінчив навчання на сьомому рівні, який дає можливість навчатися в американських вузах.

Ю: А як багато часу в тебе пішло на те, щоб перейти з рівня на рівень.

Д: Спочатку все було важко, ну а потім “пристрілявся” і навчався на кожному рівні десь місяць-півмісяця.

Ю: Тобто, початкові рівні — це було десь два-півтора місяця, а потім вже процес пішов швидше. А що найважче давалося у навчанні?

Д: Спочатку спілкування, звісно, тому що незвично спілкуватися скрізь англійською мовою, думати цією мовою. Потім - це вже була граматика, тому що потрібно було писати все англійською мовою правильно і за всіма правилами. Це було дуже важко.

Ю: Ти досить швидко пройшов — за сім з половиною місяців — практично чотири рівні. Наскільки тобі у навчанні допомагали вчителі школи Language Pacifica? Як ти оцінюєш їхній професіоналізм, особисті якості?

Д: Кожен вчитель навчав від своєї якості. В нас був вчитель Волтер, який мав повну освіту у Берклі (прим. авт. University of California Berkeley) по економіці та бізнесу, тому він намагався нас навчити, як граматично і правильно писати есе — як би це писала людина, яка робила економічні звіти. Майкл готував до TOEFL тесту, тому в нього були жорсткі міри до учнів, які робили помилки  (прим. авт. від не бився, просто стимулював вчитися :)) ) — в нього екзамен здавали практично без помилок, і це відіграло велику роль. Вчителі з Америки все таки знають, як американська культура поєднується з англійською мовою, і це дає значний поштовх у вивчанні мови, оскільки ти відчуваєш, як правильно сказати якесь слово, як правильно розмовляти з людино, з якою ти на різних рівнях — культурному чи професійному.

Ю: З чого складався твій типовий день навчання у школі Language Pacifica?

Д: Спочатку на першому уроці всі прокидалися — починали о 9:00. На першому уроці у нас були дебати або інтерв’ю: що ми робили, що ми вивчали, що підготувати на наступний урок — розговорювалися. Це проводив в основному Ерік Беккі (прим. авт. один з вчителів школи Language Pacifica): у нього був такий підхід — дізнаватися у кожної людини, що їй потрібно вивчати, або що ця людина може зробити краще, ніж інші.

Ю: В американській системі навчання урок носить назву “юніт” і триває 50 хв. Які ще юніти у вас були?

Д: Наступний юніт був читання: ми просто читали якісь газети, чиєсь есе. І наша задача була зрозуміти, що там написано, зрозуміти всі слова — таким чином ми поповнювали свій словниковий запас. Наступний урок був писання, і цей урок був націлений в основному на граматику. Потім був ланч — не юніт, але в основному люди розмовляли між собою багато. Таким чином вивчали як культуру, так і англійську мову. Це відіграло значну роль у покращенні навичок комунікації.

Ю: Діма, ти згадав про ланч — дуже цікаво, куди можна в Менло Парк піти пообідати.

Д: Там було дуже багато місць поїсти, і це були різні кухні, тому вибір був дуже великий. Ходили в ресторани і кафетерії: люди знайомилися одне з одним, ходили компаніями. Таким чином ми в основному і дізналися одне про одного, дружили.

Ю: Мене часто запитують, якого віку студенти, з яких країн — коли ти їдеш навчатися, дуже цікаво дізнатися, кого ж ти там зустрінеш.

Д: В основному, там дуже багато молоді — від 18 до 25 років. В основному вихідці з Європи (Франція, Іспанія, Італія). Багато студентів з Південної Америки, багато з Азії. Я мав багато друзів з Китаю, Японії, Тайланду. І в основному це не відіграє сильну роль: у нас було і багато студентів 35-ти років, і 50-ти. І якщо йдеш у цю школу, ти завжди знайдеш якусь людину поговорити, дізнатися щось нове і знайти друзів.

Ю: Ви, як правило разом їли, разом навчалися — навіть якщо різниця у віці була досить суттєва, наприклад 15-20 років?

Д: Так, у нас була така категорія один раз, коли один студент мав 35 років, жінка з Японії, якій було 48, і з нами була дівчинка з Польщі, якій було 15 років. Ми всі разом і ходили на ланч, і вчилися. Після ланчу більша частина студентів готувалася до TOEFL: paper-based і Internet-based.

Ю: А ти особисто до якого тесту готувався?

Д: Я готувався до TOEFL paper-based, і підготовка тривала 3 місяці.

Ю: А скільки разів здавав?

Д: Цей тест треба здавати декілька разів, тому що потрібно побачити його культуру. Тест повністю відрізняються від якого завгодно екзамену або тесту в Україні. Тому перший раз в основному йде провал, але це абсолютно не критично. У нас були учні, які намагалися здати тест до Стенфорду (прим. авт. Stanford University), і в них було і до 15-20 разів (прим авт. здачі тесту). Дуже важливо побачити цей тест з усіх боків, щоб бути готовим до нього на 100%.

Ю: Діма, розкажи, будь ласка, якими видами транспорту користуються в Північній Каліфорнії, зокрема в Silicon Valley, і чим зазвичай добиралися до школи студенти Language Pacifica?

Д: В основному автобусом, бо він знаходився (прим. авт. автобусні зупинки) дуже близько до місць, де орендували будинки або квартири студенти і вчителі, які приїжджали по обміну на деякий час. Близькість автобусної зупинку дозволяла добратися до школи за 15 хв.

Ю: А ті, хто добирався на Калтрейні (прим. авт. Caltrain) — поїзді Силіконової долини?

Д: Люди, які знаходилися в Маунтин В’ю, добиралися до школи за 25-30 хв. Великий плюс, що можна паркувати свій велосипед у самому Калтрейні, тому що для цього там зроблений спецвагон.

Ю: А є парковка біля школи? Оскільки багато хто добирається на велосипедах.

Д: Так, є під школою парковка і для велосипедів, і для машин.

Ю: Чим займаються і займалися студенти після уроків: спортивні, розважальні заходи? Що проводить адміністрація школи Language Pacifica?

Д: Сама адміністрація відносилася до цього з повним ентузіазмом. Наприклад, у нас був деякий час вчитель по обміну, який закінчував свій коледж в Америці, йому було 26 років, і він постійно організовував ігри по баскетболу. Кожен день, після уроків, усі йшли на баскетбол. Це було 15 хв. ходьби від школи, у парку, у самому Менло Парк.

Ю: Там взагалі багато парків — де можна і теніс пограти, і баскетбол. А на вихідних — які екскурсії проводила школа? Чи після уроків? Куди ви їздили?

Д: В нас були і серйозні екскурсії: коли всі знали, що нас поведуть туди чи туди і будуть розповідати про історію Каліфорнії чи Сан-Франциско, наприклад. І також були просто розважальні: ми ходили дуже часто на футбол у Стенфорд — на стадіон, дивилися на ігри. Їздили у Сан-Франциско побачити якісь місця: там дуже багато специфічних місць, які просто треба самостійно відвідати, там пробути весь день — багато позитиву.

Ю: Діма, а що би ти порадив подивитися перш за все в Північній Каліфорнії і в Silicon Valley?

Д: Перш за все — це Union Square, тому що це - центр міста Сан-Франциско. Там є практично все: і компанії, і маленькі кафешки на світовому рівні (прим. авто. обслуговування) зі своєю історією, про які можна дізнатися в Інтернеті. Ну і Маунтин В’ю ( прим. авт. Mountain View), і Крем’яна долина, де знаходиться багато комп’ютерних компаній, таких як Facebook, Apple, Google і інші.

Ю: Люди, звичайно, хотіли би потрапити в офіс Facebook — він стає все популярнішим і популярнішим в Україні, в офіс Google і Apple. А проводять якісь екскурсії, ти особисто знаєш про такі?

Д: Так, Apple проводить експурсії у Купертіно кожного тижня. Можна подивитися гараж, з якого це все починалося, є магазин з сувенірами, в якому все практично продається.

Ю: Що би ти порадив українцям, які їдуть навчатися до Північної Каліфорнії? Ну, скажемо, три основні поради. До чого їм готуватися?

Д: Перше — познайомитися з усіма, ким можна. Це дає суттєву практику спілкування та підвищує рівень граматики. Дізнатися про інші культури — це постійно дуже позитивний момент у школі. По-друге, спробувати усю їжу, яку тільки можна у Північній Каліфорнії. Там десь 14 типів ресторанів біля самої школи, і все в основному дуже дешево. І третє — це намагатися зловити якомога більше задоволення від самого процесу навчання в школі. Тому що основна ціль навчання — показати людині, як краще спілкуватися мовою, а не як здати екзамен і не спілкуватися цією мовою зовсім.

Дякую вам за увагу, дорогі читачі блогу Вивчай!

Якщо у вас виникнуть запитання щодо навчання у школі Language Pacifica, пишіть.

Юля

Незолотий Golden Gate Bridge

Golden Gate Bridge

Міст “Золоті Ворота”, який насправді – не ворота а справжній висячий міст, і далеко не золотий, а матово-оранжево-червоний (orange vermilion). Так, цього разу мова піде про знаменитий чарівний Golden Gate Bridge у Сан-Франциско — стратегічно важливе не лише туристичне, а перш за все транспортне й економічне місце Каліфорнії. Одне з найбільш відвідуваних і сфотографованих місць Сполучених Штатів Америки і всього світу.

Назва мосту пішла від назви протоки Golden Gate Strait, яка сполучає затоку Сан-Франциско (Golden Gate Bay) з Тихим Океаном, і через яку власне прокладений міст. А сполучає він мис півострова Сан-Франциско (San Francisco Headlands) та мис півострова Марен (Marin Headlands).

Історія побудови мосту дуже цікава, але блог-пост перетвориться на історичну статтю, якщо цю історію тут усю викласти. Тому на блогові Вивчай! розповім про найцікавіші, як на мене, факти створення і функціонування цього прекрасного гіганта. А той, кому цікаво заглибитися у всі деталі, може почати з Wikipedia, Golden Gate Bridge, а потім перейти до численних книг про міст, в тому числі і для дітей.

Після відкриття мосту, в травні 1937 року, він був найдовшим висячим мостом у світі (з найдовшою саме висячою між двома його баштами частиною), а сьогодні залишається другим найдовшим висячим мостом в США — після Verrazano-Narrows Bridge в Нью-Йорку (New York City). Повна довжина Golden Gate Bridge — трохи більша за 2,7 км, тоді як висяча частина між баштами складає трохи більше, ніж 1,2 км. Міст побудували саме висячим на залізних тросах (нехай вибачають інженери, якщо я якось неточно використовую професійні терміни) через прогрес у металургії в той час, хоча жоден з інженерів та архітекторів, які взяли участь у проекті, до того не мали практики у будівництві висячих мостів, особливо такого величезного масштабу.

Golden Gate Bridge and a Ship

Одна з найскладніший задач, що стояла перед інженерами і математиками (які створювали і будували міст), полягала у витримці мостом потужних вітрів, що й досі господарюють в San Francisco Bay Area. (До сьогодні, саме через погані природні умови, міст повністю закривали тричі).

Golden Gate TowerЗначну вагу в популярності Golden Gate Bridge серед туристів несе його колір — так званий Міжнародний оранжевий (RGB 255, 79, 0). Цей колір з самого початку вибрав архітектор мосту, Ірвінг Мороу (Irving Morrow), відхиливши варіанти нудних чорного кольору вугілля та сірого кольору металу. На думку Морроу, колір природньо поєднувався з навколишніми пейзажами і, в той же час, виділявся для безпеки мореплавства в протоці. Міст пофарбували перш за все з метою його захисту від корозії. Хімічний склад фарби з часів побудови мосту змінився, проте улюблений для всіх колір залишається International Orange. Міст весь час підфарбовують в найбільш небезпечних з точки зору корозії місцях.

Саме архітектор Морроу спроектував все те, чим сьогодні так захоплюються туристи: загальну форму башт мосту, схему освітлення, а також елементи Art Deco: ліхтарі, поручні та пішохідні доріжки. Величезну роль у будівництві мосту відіграв інженер Чарлз Елтон Елліс (Charles Alton Ellis), чиї заслуги були визнані вже після його смерті.

Студенти школи Language Pacifica на Golden Gate BridgeGolden Gate Bridge — частина хайвеїв U.S. Route 101 і California Route 1, і користування ним платне. Міст поділений на 6 смуг (lanes), а напрямок їх використання змінюється в залежності від часу дня. В робочі дні зранку, коли більшість ком'ютерів (commuters) їде на південь в Сан-Франциско, чотири смуги використовуються саме на південь. Протилежне використання (чотири смуги на північ) ввечері, коли люди повертаються з міста. На вихідних та в святкові дні використання смуг регулюється відповідно до навантаження того чи іншого напрямку. 

Правила використання Ґолден Ґейт Брідж пішоходами і велосипедистами

 

 

 

 

 

Дуже важливо пам'ятати про правила та години користування мостом для пішоходів (в основному туристів) і велосипедистів. Пішоходам дозволяється безкоштовно використовувати лише східну частину мосту (яка дивиться на місто Сан-Франциско) і лише вдень: з 5:00 до 18:00 взимку і з 5:00 до 21:00 з березня по листопад (інколи через природні умови ці часові рамки змінюються). Велосипедисти безкоштовно використовують і східну, і західну частини мосту, але також відповідно до встановленого часового режиму, більше про який можна почитати на офіційному сайті Golden Gate Bridge.

Чому ж цей оранжевий міст так приваблює туристів? Що на ньому такого вже цікавого? По-перше, міст дійсно прекрасний і фотографія на фоні Ґолден Ґейт — обов'язкова пам'ятка про подорож Північною Каліфорнією.

Студенти школи Language Pacifica на фоні Golden Gate Bridge

По-друге, на висоті 75 м над водою видно неймовірної краси пейзажі океану, міста Сан-Франциско, острова Алькатрас (Alcatraz Island).

Сан-Франциско з Golden Gate Bridge

Острів Алькатрас з Golden Gate Bridge

По-третє, біля мосту — особливо з його південної частини в Сан-Франциско — є багато цікавих історичних і сучасних місць, які варто відвідати. Територія біля мосту має статус національної рекреаційної зони — Golden Gate National Recteation Zone. Тут перш за все прокладено безліч доріжок (трейлів) для хайкінгу і велосипедного спорту. До речі, орендувати велосипед — просто і швидко. Поблизу працює безліч фірм, які надають в оренду двоколісні коні. Як приклад — одна з них тут.

На міст можна піднятися з різних сторін, наприклад, починаючи з форту Baker, який сьогодні є частиною рекреаційної зони, або з Crissy Field і кафе Warming Hut. Каліфорнійці часто радять відвідати старий форт під самим початком мосту (його видно на самій першій фотографії зверху). Впевнена, що там цікаво, хоча особисто ще не відвідувала. Для тих, хто любить історію, а особливо військової тематики, колишня військова база Presidio — a must-visit site (обов'язкова для відвідування).

Одним словом, якщо ви навчаєтеся чи просто відвідуєте родичів у Північній Каліфорнії: в Берклі, Сан-Франциско, Сан-Хосе, інших містах Силіконової долини, не полінуйтеся вскочити у вітрозахисний одяг і зручне взуття, взяти напрокат велосипед і обов'язково піднятися на Golden Gate Bridge — хоч і не золотий, але такий прекрасний символ Каліфорнії і всіх США.

Для ще більшої наглядності, подивіться відео.

 

Юля

P.S. Фото частково мої власні, а частково студентів школи Language Pacifica. Їх я взяла з дозволу керівництва школи, з колекції на Facebook, за що дуже вдячна.

 

Форма для запиту
Це поле обов'язкове.
Це поле обов'язкове.
Це поле обов'язкове.
RSS (Opens New Window)